Метою дослідження було розроблення аналітичного підходу до мінімізації втрат видобутку в нафтових свердловинах, схильних до запіскування, на основі експлуатаційних даних з Каспійського регіону, включаючи об’єкти в Азербайджані. Методологія дослідження базувалася на емпіричному аналізі щомісячних даних про видобуток із 48 діючих свердловин за період 2024-2025 рр. і включала порівняння стабільних та нестабільних інтервалів видобутку, кількісну оцінку впливу експлуатаційних факторів на втрати видобутку, прогнозне моделювання нестабільних станів та втрат видобутку, а також інженерну верифікацію виявлених закономірностей за реальних експлуатаційних обмежень. Було встановлено, що перехід до нестабільного експлуатаційного стану супроводжувався зниженням нафтовидобутку на 23,5 %, збільшенням водної фракції на 47,9 %, зростанням перепаду тиску на фільтрувальних елементах на 69,8 %, збільшенням тривалості простоїв у 3,8 рази та зростанням частоти експлуатаційних втручань на 154,5 %. Статистичне порівняння показало, що найвиразніші відмінності між стабільними та нестабільними інтервалами були пов’язані з темпами зниження дебіту, зростанням вмісту води, сумарною тривалістю простоїв протягом шестимісячного періоду та зменшенням частки стабільної видобутку без ознак виходу піску. Регресійний аналіз показав, що найбільший внесок у зміну втрат видобутку зробили перепад тиску на фільтруючих елементах, частка стабільної роботи, сумарний час простою та частота втручань, тоді як у блоці прогнозного моделювання найкращі результати продемонструвала модель XGBoost із середньою абсолютною похибкою 2,18 м³ на місяць та коефіцієнтом детермінації 0,79. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх застосування в системах моніторингу видобутку та управління експлуатацією свердловин, схильних до пісковиділення, що дозволяє здійснювати раннє виявлення нестабільних умов, обґрунтовувати експлуатаційні втручання та коригувати інтенсивності видобутку з метою мінімізації втрат видобутку