Метою дослідження було визначення ключових технологічних показників, що впливають на продуктивність та ризик видобутку піску під час експлуатації пісковмісних свердловин на морському родовищі. Методологія включала польові та лабораторні дослідження 32 виробничих свердловин різної геометрії, проведені з січня 2024 року по червень 2025 року. Такі параметри, як дебіт, градієнт температури, тиск на вибійному та пластовому рівнях, а також частота вібрацій, контролювалися за допомогою цифрових датчиків та оброблялися методами зменшення розмірності та машинного навчання. Результати показали суттєві відмінності між вертикальними та горизонтальними свердловинами: при середньому дебіті 74,71 м³/добу вертикальні свердловини мали коефіцієнт продуктивності 11,01 м³/добу·МПа, тоді як горизонтальні свердловини мали коефіцієнт продуктивності 22,56 м³/добу·МПа при дебіті 66,10 м³/добу. Метод головних компонент виявив найбільшу значущість градієнта температури та швидкості потоку (коефіцієнти навантаження 0,667), а також вирішальну роль вібраційної активності у формуванні нестабільних режимів (коефіцієнт 0,851), визначених у цьому дослідженні як режими роботи, що демонструють швидкі зміни швидкості потоку та варіації тиску, що перевищують 15 % протягом 24-годинного періоду. Розрахований коефіцієнт Спірмена (ρ = 0,88, p < 0,0001) між коливаннями температури та змінами продуктивності підтвердив прямий вплив термодинаміки на процеси фільтрації. Серед прогностичних моделей XGBoost продемонстрував найкращу точність регресії (RMSE = 3,45; MAPE = 8,23 %; R² = 0,91). Однак, для оцінки ризику видобутку піску як завдання класифікації були розраховані додаткові показники: F1-оцінка = 0,91, AUC = 0,94, Precision = 0,88, Recall = 0,93, що підтверджує придатність моделі для цієї мети. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання розроблених підходів службами технологічного моніторингу, проектними організаціями та операторами родовищ для побудови інтелектуальних систем управління, спрямованих на зниження аварійності, підвищення стабільності виробництва та оптимізацію режимів роботи пісковмісних пластів