Метою роботи було проаналізувати нормативну базу обліку втрат нафтопродуктів в Україні. Здійснено компаративний і емпіричний аналіз трьох методик визначення втрат нафтопродуктів від випаровування. Виконано розрахунки втрат бензину від «малих дихань» у вертикальних сталевих резервуарах номінальним об’ємом 1 000, 2 000 та 3 000 м³ у різних кліматичних зонах України. Проведено оцінку впливу рівня заповнення резервуара та тиску насичених парів на втрати. Порівняльний аналіз виявив, що методики EPA та Константинова демонструють фізично обґрунтоване зменшення втрат при підвищенні рівня наливу, а також високу чутливість до кліматичних умов. Для резервуара РВС-3000 відносна похибка між розрахунками для середньої та південної кліматичних зон за методикою Константинова становить 6,9-10,6 %, а за методикою EPA – 8,5-12,0 %. Для РВС-2000 ці показники становлять 5,9-9,3 % (Константинова) та 6,9-10,5 % (EPA), а для РВС-1000 – 6,9-10,6 % і 8,5-12 % відповідно. Натомість розрахунки за нормативною методикою показали практично нульову чутливість до кліматичної зони (відносна похибка ~0,26 %), що суперечить реальним умовам експлуатації й призводить до потенційно значних похибок в оцінці втрат летких органічних сполук. Це свідчить про необхідність перегляду чинних українських норм з урахуванням сучасних фізико-хімічних моделей випаровування. Додатково проаналізовано вплив тиску насичених парів нафтопродукту за Рейдом на величину втрат. Результати розрахунків для середньої та південної кліматичних зон показали, що зростання тиску насичених парів від 50 кПа до 80 кПа спричиняє збільшення втрат приблизно в 1,6 рази для всіх досліджуваних типів резервуарів. Це підтверджує високу чутливість фізико-математичних методик до фізико-хімічних властивостей нафтопродуктів, на відміну від нормативного підходу, який не враховує цей параметр. Отримані результати можуть бути використані для розробки адаптованої комбінованої методики, що поєднує точність міжнародних стандартів із простотою нормативного обліку