Оптимізація експлуатації групи свердловин, підключених до одного трубопроводу, полягає у правильному розподілі напірного навантаження між свердловинами, що забезпечує відсутність втрат газовидобутку на рівні групи, а також максимальне залучення кожної свердловини до процесу видобутку. Тому метою дослідження було встановити оптимальний технологічний режим експлуатації свердловин, що враховує підключення свердловин у загальний колектор із різними робочими тисками на їх гирлі. Це можливо шляхом перерозподілу дебіту між свердловинами враховуючи запаси газу в питомому об’ємі дренування за рахунок встановлення на їх гирлі штуцера. Розв’язання задачі було досягнуто шляхом одночасного вирішення двох рівнянь: рівняння, що відображає сталість співвідношення між дебітом свердловини та запасами газу в одиниці об’єму дренування, і рівняння для об’ємної витрати газу під час адіабатного (тобто без теплообміну з навколишнім середовищем) протікання через штуцер, яке описувалось формулою Сен-Вена-Ванцеля. На основі розв’язання задачі та проведених обчислень встановлено, що три свердловини з групи експлуатувалися з заниженими дебітами, що зумовлено різницею у залишкових питомих об’ємах дренування, тоді як решта свердловин перевищували оптимальні параметри дебіту газу. Така невідповідність свідчить про нераціональне використання ресурсного потенціалу родовища. Запропоновано варіант розв’язання багатоцільової задачі, спрямований на оптимізацію технологічного режиму експлуатації групи свердловин та газозбірної мережі як єдиної інтегрованої системи видобування вуглеводнів. Реалізація даного підходу дозволяє досягти балансу між ефективністю відбору вуглеводнів і рівномірністю навантаження на інфраструктуру. Одержані результати дослідження будуть корисні на практиці для встановлення оптимальних технологічних режимів експлуатації свердловин із різними продуктивними характеристиками, які працюють в один колектор