Анотація
Дослідження проведено з метою визначення найбільш ефективного та економічно обґрунтованого методу десульфурації нафтогазових родовищ, що забезпечує мінімальний вміст сірчистих сполук у пропан-пропіленовій фракції. У цьому дослідженні було проведено порівняння методів абсорбції, адсорбції та хімічного очищення, в тому числі каталітичного, з точки зору ефективності видалення сірководню, економічної доцільності та впливу на кінцеву якість пропан-пропіленової фракції. У результаті аналізу було встановлено, що ефективність різних методів сіркоочищення пропан-пропіленової фракції залежить від початкової концентрації сірководню, технічних характеристик обладнання та економічних умов експлуатації. Абсорбційні методи з використанням розчинів амінів показали найвищий ступінь очищення, знижуючи вміст сірководню до менш ніж 5 ppm для великих обсягів газу. Однак значні витрати на регенерацію абсорбенту знижують їх економічну привабливість. Адсорбція з використанням цеолітів та активованого вугілля продемонструвала високу ефективність при обробці малих та середніх обсягів газу. Водночас досягається зниження вмісту сірководню до 10 ppm, а регенерація адсорбенту можлива без значних витрат, що робить метод кращим для невеликих установок. Каталітичне очищення з використанням окислювачів виявилося менш ефективним при високих концентраціях сірководню, але забезпечує стабільну роботу при низьких рівнях домішок. Цей метод вимагає значних капітальних вкладень, але дозволяє отримувати фракцію з вмістом сірки менше 8 ppm. На основі отриманих даних встановлено, що вибір оптимального методу сіркоочищення визначається масштабами виробництва і прийнятними економічними витратами. Абсорбція є кращою для великих підприємств, тоді як адсорбційний метод є оптимальним для малих установок