На лабораторній моделі свердловини досліджено пінотворні і виносні властивості рідких і твердих поверхнево-активних речовин (савенолу, стінолу світлого і темного, софіру М2, ТЕАСу і твердого ПАР «Надра»). У дослідах визначали висоту рівня піни у скляній колонці наприкінці процесу піноутворення і тривалість виділення з піни половини об'єму зв'язаної у піну рідини, за значенням яких визначали кратність і стійкість піни. За результатами експериментальних досліджень на лабораторній моделі свердловини побудовано графічні залежності кратності і стійкості піни від масової концентрації поверхнево-активних речовин у прісній і мінералізованій воді, у мінералізованій воді з додаванням вуглеводневого конденсату для різних температур. За результатами експериментальних досліджень проаналізовано вплив концентрації поверхнево-активних речовин у спінюваній рідині, мінералізації води, вуглеводневого конденсату і температури на пінотворну здатність рідких і твердих поверхнево-активних речовин для винесення рідини із обводнених газових і газоконденсатних свердловин. Визначено оптимальні значення концентрацій пінотворних ПАР у водних розчинах, вище яких кратність і стійкість піни змінюється незначно. Встановлено, що виносні властивості твердого ПАР «Надра» є кращими у мінералізованій воді і у розчинах з вуглеводневим конденсатом, на відміну від досліджених рідких ПАР. За результатами експериментальних досліджень встановлено закономірності спінювання водних розчинів ПАР з моделюванням вибійної температури (від 20 до 80 °С). Рекомендовано використання різних типів ПАР при різних умовах експлуатації свердловин із значним вмістом рідини у продукції свердловини. Подачу пінотворних поверхнево-активних речовин на вибій свердловини здійснюють у вигляді водних розчинів і зразків твердих ПАР. У результаті спінена пластова рідина виносить на поверхню не тільки рідку фазу, а й тверді частинки, які накопичуються на вибої через корозію металу труб, руйнування цементного каменю і гірської породи привибійної зони пласта