Наведено характеристику нафтотранспортної системи України, встановлено ризики виникнення аварійних ситуацій вітчизняних магістральних нафтопроводів. Проведено аналіз аварійності трубопровідного транспорту нафти в Україні, Росії та Америці. Розглянуто процеси виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій техногенного характеру в Україні при експлуатації нафтопроводів. Представлено методику визначення аварійного тиску у трубопроводі залежно від кількості втраченої нафти з трубопроводу в місці його витоку, яка дає можливість визначити обсяги втраченої нафти та оцінити екологічні ризики від аварійних ситуацій трубопровідного транспорту нафти. Вона базується на рівняннях руху і нерозривності потоку рідини. Дана методика дає можливість розрахувати тиск у кожній точці трубопроводу в умовах нестаціонарного режиму, викликаного зміною тисків на початку і в кінці ділянки, та появою зосередженого відбору нафти. Також вона дає змогу відслідковувати зміну режимних параметрів по довжині трубопроводу в умовах розгерметизації трубопроводу. Максимальна розбіжність результатів розрахунку є характерною, коли амплітуда коливального процесу максимальна. Встановлено, що розбіжність результатів зростає зі збільшенням відстані від джерела збурення. Для коливання тиску в точці виникнення збурення ( x L= ) розбіжність результатів практично відсутня. За результатами проведених розрахунків побудовано графік зміни тиску коливного процесу в нафтопроводі, викликаного стрибком тисків на початку і в кінці ділянки та наявністю ймовірних витоків у визначеній точці траси. Лінійна частина магістральних нафтопроводів є найбільш небезпечним об’єктом, оскільки всі аварійні ситуації пов’язані з аварійними процесами різної інтенсивності у вигляді витікань нафти в навколишнє середовище і є небезпечними стосовно виникнення відмов системи. Залежно від величини витоку, його інтенсивності та глибини залягання нафтопроводу залежить процес та термін формування зони загазованості